Синтетичні ліки

Чи можливо від них відмовитися? Ще на зорі існування людства люди намагалися знайти засоби захисту від хвороб і недуг. Одні зілля застосовувалися зовнішньо, інші - всередину.

Дві тисячі років тому з'явився перший складний лікарський препарат, що складається з безлічі частин - інгредієнтів -- "теріака Андромахи".

У Європі він набув широкого поширення в перші століття нашої ери. Кожен аптекар вважав своїм обов'язком внести свою лепту у виготовлення теріакі. Нерідко вона створювалася з 200 різних інгредієнтів. Особливою славою користувалася теріака з Венеції. Вона коштувала дуже дорого і була доступна тільки багатіям. Однак її лікувальна цінність, як і всіх теріак, викликає великий сумнів.

У 1890 році С. Ганеман виступив з доктриною, де стверджував, що малі дози препарату, що викликають ті ж симптоми, що й саме захворювання, мають привести до одужання. Так з'явилася застосовує мікродози речовини гомеопатія, що дійшла до наших днів і до сих пір що базується на принципі "подібне лікується подібним".

У всіх країнах нині функціонують гомеопатичні аптеки, на базі яких практикують лікарі-гомеопати. За останній час інтерес до гомеопатії різко зріс, що пояснюється досить високою терапевтичною активністю, відсутністю шкідливих побічних явищ, використанням цього методу у випадках непереносимості хворого до лікарських речовин.

Слід визнати, що гомеопати якомога менше шкоди завдавали своїм пацієнтам, ніж деякі лікарі-аллопати, що призначають "багатоповерхові прописи" ліків.

Раціональна лікарська терапія народилася, коли навчилися виділяти активні початку лікарських засобів, коли хімія вступила в пору свого розквіту.

У 40-ті роки вперше стали застосовувати пеніцилін, стрептоміцин та інші протизапальні препарати. У медицині почалося нове числення часу - ера антибіотиків. Сьогодні триває розробка все більш сильних і широкого спектру дії (пригнічують різні види мікроорганізмів) антибіотиків.

У 1948 році відбулося нове відкриття-прийом препарату - аналоги глюкокортикостероїдні гормону кори надниркових залоз.

Захоплення гормональними препаратами почалося відразу ж після того, як клініцисту Ф. С. Хенчі і двом хімікам вдалося синтезувати кортизон. У 1950 році їм була присуджена Нобелівська премія. В даний час до гормональних препаратів ставляться з обережністю, так як їм супроводжують серйозні побічні явища: ожиріння, каменеутворення в порожнинних органах, порушення менструального циклу, затримка росту, розвитку та ін